ДЕНЬ ПАМ`ЯТІ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ
ДЕНЬ ПАМ`ЯТІ ВЕЛИКОГО КОБЗАРЯ
Тарас Шевченко – це гордість нації, символ України, пророк, який у своїх творах глибоко розкрив душевне багатство народу, осмислив минуле, сучасне і майбутнє України. Його творчість – невмируща, невичерпна, зігріта палкою любов'ю до людей, до рідної землі, пройнята гнівом до ворогів
Від самого дитинства для кожного українця поезія Тараса Шевченка – це невичерпне джерело мудрості, патріотизму, любові до Батьківщини . І незважаючи на давність років, його вірші не втрачають актуальності і у наш час.
Рідна Україна стала у творчості Шевченка головним образом, овіяним любов’ю. З натхненням та любов’ю Тарас Григорович Шевченко оспівував красу рідного краю. Через всю свою творчість він проніс повагу до жінки, і особливо – до жінки-матері, яка всю себе віддає своїй дитині. Таке ставлення до жінки здавна притаманне українському народові.
У день народження великого Кобзаря згадаймо вічну поезію, яку має знати кожен українець.
У нашім раї на землі
Нічого кращого немає,
Як тая мати молодая
З своїм дитяточком малим.
Бувая, іноді дивлюся,
Дивуюсь дивом, і печаль
Охватить душу; стане жаль
Мені її, і зажурюся,
І перед нею помолюся,
Мов перед образом святим
Тієї матері святої,
Що в мир наш бога принесла…
Тепер їй любо, любо жити.
Вона серед ночі встає,
І стереже добро своє,
І дожидає того світу,
Щоб знов на його надивитись,
Наговоритись. — Це моє!
Моє! — І дивиться на його,
І молиться за його богу,
І йде на улицю гулять
Гордіше самої цариці.
Щоб людям, бачте, показать
Своє добро. — А подивіться!
Моє найкраще над всіми!