Музикотерапія

Музикотерапія в інклюзивній освіті

Нині навчання і виховання дітей з особливими освітніми потребами відбувається не лише в спеціальних закладах освіти, а й в загальноосвітньому просторі. Для корекції їх психофізичних порушень необхідні нові нетрадиційні методи та моделі психолого-педагогічної допомоги. Поряд зі значними науковими і практичними досягненнями в медицині виникає нагальна потреба знайти альтернативні методи та засоби лікування, корекції і реабілітації. І саме музикотерапія є одним із таких методів, який використовує музику як засіб мобілізації інтелектуальних, емоційних, рухових, мовленнєвих та інших функціональних можливостей організму дитини.

Термін «музикотерапія», який найчастіше використовується у літературі, має греко-латинське походження і в перекладі означає «зцілення музикою». При визначенні поняття «музикотерапія» ми зустрілися з багатьма різними, іноді протилежними, поглядами вітчизняних і зарубіжних авторів. Одні вчені вважають, що музикотерапія є допоміжним засобом психотерапії, а інші визначають її як системне використання музики в лікуванні дітей; засіб реабілітації, профілактики, підвищення резервних можливостей організму людини; засіб оптимізації творчої та педагогічно-виховної роботи; найновішу психотехніку, що здатна забезпечити ефективне функціонування людини в суспільстві, гармонізувати її життя. Більшістю авторів поняття «музикотерапія» трактується як контрольоване використання музики в лікуванні, реабілітації, навчанні й вихованні дітей і дорослих, які страждають на соматичні і психічні хвороби.

Музикотерапія виникла давно і досліджувалася як за кордоном, так і в Україні. Численні дослідження доводять позитивний вплив музики на розвиток особистості. Що стосується дітей, у яких спостерігаються комплексні порушення психофізичного розвитку внаслідок тих чи інших змін в організмі, вплив музики на функціонування організму в цілому є надзвичайно важливим. Вплив музики може бути спрямований на нейтралізацію патологічних проявів особистісного розвитку дитини та на відновлення її порушених функцій. Музикотерапія розвивається як інтегративна дисципліна, суміжна із нейрофізіологією, психологією, рефлексологією, музичною психологією, музикознавством та іншими науками. Вона все більше стверджується у статусі універсальної виховної системи, здатної оптимізувати процес особистісного розвитку людини у складних умовах сучасного суспільного життя Це психотерапевтичний метод, що використовує музику як засіб корекції. Численні методики музикотерапії передбачають як цілісне й ізольоване використання музики в якості основного й провідного чинника впливу (прослуховування музичних творів, індивідуальне та групове музикування), так 5 і доповнення музичним супроводом інших корекційних прийомів для посилення їх впливу й підвищення ефективності.

Різнобічний вплив музики на психіку людини робить музикотерапію одним із перспективних сучасних методів лікування та профілактики порушення нервової системи, аутизму, заїкання, депресії, відхилень у поведінці, психосоматичних захворювань, рухових і мовних розладів.

Узагальнення змісту низки психолого-педагогічних розвідок можна подати у таких положеннях:

грамотно підібрана музика сприяє загальній гармонізації психічних станів зростаючої особистості;
емоційність і розвинений музичний слух надають змогу дітям в доступній формі відгукнутися на позитивні почуття і вчинки, допомагають активізувати розумову діяльність;
однієюзважливихцілеймузикотерапевтичнихзанятьєінтеграціяособистостівсоціальнугрупу, оскількивмузичнійспівтворчостідобревипрацьовуютьсярізнікомунікативнінавички,усуваєтьсямпідвищенамсором'язливість, формується витримка і самоконтроль;
використаннязасобівмузикидопомагаєсформуватигармонійнуособистістьісприятисоціальнійадаптаціїдитини;
здатністьмузикимоделюватиповедінкудаєзростаючійособистостіможливістьоволодіватинавичкамисамоконтролюівпроблемнихситуаціяхреагуватинайбільшсприятливодлясебеідляоточуючих;
музику можна вважати невербальною формою комунікації, яка, за певних обставин, є більш результативною, ніж вербальне спілкування, щодо людських взаємин.

Серед дослідників, які тим чи іншим чином досліджували проблему впливу музичного мистецтва на фізичне і психічне здоров'я людини, варто згадати американців - психолога, спеціаліста з музикотерапії Дона Дж. Кемпбела, нейрологів Гордона Шоу і Марка Боднера, дослідників, авторів компанії «Супернавчання» Шейлу Острандер і Лінна Шредера, росіян - доктора медичних наук, професора Михайла Лазарєва, доктора психологічних наук професора Юрія Цагареллі, президента міжнародної академії інтегративної медицини, керівника науково-дослідного центру музичної терапії і відновлювальних технологій, доктора медичних наук, музикотерапевтареабілітолога Сергія Шушарджана. Як засвідчив аналіз теоретичних джерел, питанням, пов'язаним з використанням музики під час роботи з дітьми з вадами розвитку та специфікою музичного сприйняття, у вітчизняній психолого-педагогічній та методичній літературі практично не приділяється уваги. 6 Узагальнення та спроба концептуалізації сучасного практичного досвіду, систематизація основних теоретичних положень використання музикотерапії в освітньому закладі, зокрема у роботі з дітьми з особливими освітніми потребами, є основною метою даного видання.

ВИКОРИСТАННЯ МУЗИКОТЕРАПІЇ В КОРЕКЦІЙНО-РЕАБІЛІТАЦІЙНІЙ РОБОТІ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ

Однією з основних цілей музикотерапевтичних занять з дітьми з особливими потребами - інтеграція дитини в соціальну групу, оскільки в музичній співтворчості добре відпрацьовуються різні комунікативні навички, усувається підвищена соромливість, формується витримка і самоконтроль.

На думку К. Шваббе і представників лейпцизької школи, музикотерапія має однакові права з іншими психотерапевтичними методами в рамках усього комплексу методів комунікативної психотерапії.

Музику слід вважати невербальною формою комунікації, яка у певних почуттях і людських взаєминах є більш результативною, ніж мовне спілкування. В корекційній педагогіці нам близький підхід Карла Кеніга до музикотерапії: щоб досягти глибокого впливу музики на організм, хворий повинен сам активно діяти (співати, грати на музичному інструменті, втілювати музику в рухах). Сутність музикотерапії ми бачимо в здатності викликати у «особливої» дитини позитивні емоції, які надають лікувальну дію на психосоматичні та психоемоційні процеси, мобілізують резервні сили дитини, обумовлюють акумуляцію творчого потенціалу у всіх областях мистецтва і життя в цілому.

Поняття «діти з особливими потребами» або «діти з порушеннями розвитку» об'єднують у собі категорії дітей від тих, що мають незначні відхилення у поведінці, до тих, які мають значні складні порушення фізичного, психічного та розумового розвитку. Загальним для всіх цих дітей є те, що певні порушення розвитку деформують особистість («Я») дитини, пов'язану з його емоційною сферою, мовленням та індивідуальністю, що призводить до проблем соціалізації дитини, порушенню процесів сприйняття навколишнього світу та будування відносин з ним, зниженню діяльності, що в свою чергу, з часом, частково або зовсім вилучає людину із соціального життя.

Основними проблемами, з якими батьки дітей з особливими освітніми потребами (незалежно від діагнозу) звертаються до фахівців, є такі:

• відсутність зорового контакту в очі;

• відсутність розуміння мови;

• відсутність мови;

• загальне недорозвинення мови;

• дизартрія;

• порушення фонематичного слуху;

• нав'язлива мова;

• байдужа поведінка;

• стереотипна поведінка;

• агресивна і хаотична поведінка;

• напади гніву, дратівливості й істерики;

• ігнорування інших людей;

• замкнутість при спілкуванні;

• труднощі в соціальній адаптації;

• проблеми у спільній діяльності;

• уникання контакту з навколишнім світом;

• непослух;

• нерозуміння того, що відбувається навколо;

• невміння одягатися;

• відхід, занурення «в себе»;

• порушення актів дефекації і сечовипускання;

• апатія;

• гіперактивність;

• проблеми зі сном;

• чутливість до звуків;

• прояв тривожності, страху;

• незмінний порядок дій;

• потреба в одноманітності;

• концентрація на певних предметах, темах;

• рухи, що повторюються;

• нечутливість до болю;

• судоми; • проблеми з навчанням;

• порушення сенсорних функцій (зору, слуху); • емоційна нестійкість;

• непосидючість.

Музикотерапію розглядаємо, як засіб, що впливає на всі основні сфери людини (фізичну, психічну та розумову) і допомагає в роботі з дитиною з порушеннями розвитку:

• встановити контакт з навколишнім світом;

•закласти уяви про правила та життя суспільства (чоловік та жінка, сім'я, суспільство взагалі);

• активізувати важливі фізичні та психічні функції дитини (рух, мовлення, мислення);

•залучити дитину до процесів діяльності, до життя суспільства в цілому.