ОСОБИСТА ГІГІЄНА

https://docs.google.com/document/d/1eZffyqWOenQ1ou4VdCR4h0x9gSP1F3Vw/edit

https://drive.google.com/file/d/1wjgCgVe_F0BLyTqJ5HDA6Y-fG19Z0n6a/view?usp=drive_link

Як говорити з дітьми про правила мінної безпеки?

Поради від дитячого психолога

Нова реальність, в якій ми тепер живемо, вимагає від нас нових знань. Ми постійно повинні дбати про безпеку — свою та своїх дітей. А зараз ще й маємо вміти розпізнавати вибухонебезпечні предмети і знати правила поведінки з ними. Цього ж треба навчати і наших дітей.

Як почати розмову з дитиною?

Виберіть час, коли дитина не зайнята грою чи мультфільмом.
Оберіть місце, де б вам всім було зручно і безпечно. Чим складніша розмова чи тема, тим більш стійкою має бути наша поза, повільнішим темп розмови, і ми уважніші до реакції, зміни пози, питань дитини.
Скажіть, що зараз ви самі вивчаєте щось абсолютно нове і дуже важливе, і попросіть дитину допомогти вам запам’ятати цю інформацію.
Нагадайте, що зараз всі ми допомагаємо нашій армії. Ворог може завдавати шкоди, навіть, коли ми не бачимо його поруч. Ми зараз у безпеці, але нам важливо бути пильними та уважними і допомагати і собі та іншим.
Пам'ятаєш песика Патрона? Ти знаєш, чим він займається? Він допомагає знаходити вибухонебезпечні предмети. Вибухонебезпечні – це коли існує небезпека від вибуху. Уяви, що ми проходимо підготовку разом із Патроном.
Знаєш, які бувають небезпечні предмети? Покажіть зображення міни і запитайте, чи знає дитина, що це. Скажіть, що це міна. Спочатку краще показати ілюстрацію, а наступного разу можна показати реальне фото.
Запитайте дитину, на що їй схожий цей предмет. Відповіді можуть бути найрізноманітніші. Вислухайте усі варіанти, а потім додайте, що цей предмет називається міна і вона дуже небезпечна. У ній захований механізм, що вибухає. Коли ви показуєте картинку, якщо дитина намагається торкнутись самого зображення вибухонебезпечного предмета, скажіть їй: «звикаймо – ні в якому разі, навіть на картинці ми не торкаємося. Не чіпай!»
Спостерігайте за реакцією дитини, якщо ви бачите, що її поза змінилась, що м'язи напружились, дитина зачаїла подих – запропонуйте обійняти. І скажіть: «Ми зараз в безпеці. І будемо в безпеці. Ми вивчаємо це, щоб наші прогулянки були веселими і безпечними». Можна сказати дитині: «пам’ятаєш під час карантину у нас були правила – носити маску, дотримуватись дистанції. А зараз – під час війни і після війни будуть деякий час нові правила. Бути уважними і пильними».
Розкажіть дитині, де можуть знаходитись міни. Вони можуть сховатися у траві, кущах, під деревами, біля будинків та парканів, можуть бути приклеєні до стовбурів дерев чи причаїтись у лісах, парках чи дитячих майданчиках у тих містах, де велись бойові дії.
Вивчіть разом головне правило - не підходь, не чіпай, телефонуй 101.

Вивчіть корисну руханку

👋 Закріпіть правила безпеки в жестах: що більше каналів залучено до запам’ятовування, то кращий ефект.

Складіть ручки як бінокль та прикладіть до очей - так позначаємо бути уважними

Перехрещуємо руки біля грудей - так позначаємо не чіпаю

Витягніть руку вперед - аби позначати “не підходь”

Піднесіть долоню до вуха, аби позначити телефон

Нам усім треба бути дуже уважними. Якщо ти побачиш якийсь невідомий предмет — не підходь, не чіпай, обережно відійди назад і повідом про знахідку когось із дорослих або зателефонуй за номером 101 і рятувальники неодмінно приїдуть, щоб знешкодити предмет і знову зробити це місце безпечним для людей.

👄 Повторіть разом слова:

Не підходь. Не чіпай. Повідомляй чи телефонуй.

http://dytsadok.org.ua/upload/users_files/25180641/521dc9405ce38266453095352b3a7aa8.docx

Чи варто говорити з дитиною дошкільного віку на тему війни?

Психологи наголошують - говорити потрібно обов’язково, але краще самим розмову не починати. Якщо дитина задає питання, у жодному випадку не можна їх лишати без відповіді. Не отримавши пояснення про те, що турбує, дитина може дофантазувати, зробити хибні висновки з почутого на вулиці.

Головним для дитини є відчуття спокою та безпеки. Дітям, особливо у зоні бойових дій, потрібно наголошувати, що всі негаразди тимчасові. Розмова має бути спокійною, без підвищення голосу чи різких висловлювань. Для дітей дошкільного чи молодшого шкільного віку найбільш зрозуміла форма – ігрова. Можна використати іграшки, книги або просто розповісти казку про те, як «посварились» дві країни і тепер мають «виправляти власні помилки».

І ще одне – за будь-яких обставин не можна розділяти людей на «наших» і «не наших», навіть пояснюючи від кого тато захищає батьківщину. Розділення дітлахів «на табори» - неминуче. Вони копіюють поведінку дорослих і звертатимуть увагу на мовні ознаки або на те, у військових чи сепаратистів хочуть грати діти у дворі. Необдумані відповіді можуть призвести до замкненості та ізоляції дитини серед однолітків.

Аби згадки про війну не викликали паніку, депресію чи неадекватні дії, треба не просто розповісти дитині про бойові дії а й подивитися разом серії про те, що добро завжди переможе зло.